Новини

07.07.2008

Філіппов Володимир Вікторович – Голова ВМГО «Українська Спілка молодих депутатів»: ми готові до співпраці з усіма для вирішення найактуальніших на сьогодні молодіжних проблем.

Володимире, розкажіть, будь ласка, як і коли Ви вирішили йти у молодіжну політику? Це було неусвідомлене прагнення чи цілком сформована позиція?

Це була цілком сформована позиція. Ідеї лідерства виникли ще в школі, коли я входив до Ради школи (коли тільки почався такий рух ще за часів Радянського Союзу, тоді замість піонерських дружин створювалась так звані Ради школи, до яких входили представники батьківського комітету, учні та вчителі, які разом приймали спільні рішення, важливі для життя школи (наприклад, носити форму чи не носити і так далі). Ще тоді почали окреслюватися перші прагнення, потім був педагогічний коледж, де здобувався досвід роботи з профкомом, далі вже - університет, де на першому курсі я був головою студентської ради гуртожитку і цілком осмислено цікавився політикою. На першому курсі я зі своїми товаришами-однокурсниками, з якими навчався на історичному факультеті, обійшли всі найбільші на той час партії, цікавилися програмою, обирали для себе, з ким нам цікаво було б працювати в майбутньому для того, щоб реалізувати себе (і в політиці  теж).

Звичайно, все починалося з молодіжної політики, оскільки найлегше нам було вийти на контакт тоді ще з Державним комітетом у справах сім’ї та молоді, з яким почали співпрацю ще студентами і не належали до жодної з політичних сил.

Перша ж моя молодіжна організація – Народно-демократична ліга молоді, молодіжне крило Народно-демократичної партії. Там я пройшов шлях від самого початку – від активіста до заступника голови районного осередку і потім уже заступника голови Київської міської організації. 

Які настрої, на Вашу думку, панують наразі у молодіжному середовищі?

На мою думку, зараз молодь, на відміну від того часу, коли я починав у молодіжній політиці, виглядає дещо розгубленою і нерішучою, тому що якраз у періоди, коли в державі така нестабільність, як правило, на доленосні рішення тоді впливала молодь. 1991 року завдяки так званій «Революції на граніті», завдяки найсміливішій молоді тоді була почута молодіжна позиція, думки молоді. Сьогодні ж молодь чітко розподілилася за уподобаннями, якихось нових утворень у молодіжній політиці, самобутніх утворень, які б неактивно співпрацювали з тією чи іншою партією, а відстоювали чітко свою позицію, молодіжну, на жаль, не виникає. А тим, хто давно вже в молодіжній політиці, через їх партійну належність не вдається об’єднатися і спільно відстоювати позиції молоді. Дуже хотілося, щоб молодь незалежно від сил, до яких вона належить, об’єднувалася і ставила перед собою загальні питання, які найбільше турбують молодь: це доступна освіта, доступне житло і право на роботу, щоб усі молодіжні організації з цих питань об’єднувалися між собою, а не розбігалися по різних своїх партіях. Тоді, на мою думку, буде більше користі для молоді.   

Обрання Вас головою Української Спілки молодих депутатів після кількох років членства у Президії Спілки – це приємна несподіванка?

Я прийшов в УСМД майже три роки тому, коли ще не був депутатом, а лише збирався балотуватися, якраз займав активну позицію в місті Києві. Багато з тих, хто сьогодні входить до Спілки, мають більший досвід депутатської діяльності на різних рівнях, є молоді люди, які встигли побувати депутатами Верховної Ради, тому пропозиція була швидше несподіваною, тому я вдячний колегам за довіру та маю надію, що за той час, доки я буду очолювати УСМД, організація розвиватиметься і, можливо, виступить як структура, яка зможе об’єднати окремих молодих депутатів та молодих чиновників для вирішення особливо гострих питань, які сьогодні стоять у молодіжному середовищі.

Що Ви скажете про колишнього голову УСМД – Вадима Руденка? 

Оскільки організація проіснувала 9 років, пропрацювала 9 років, за 9 років в організації побувала велика кількість молодих депутатів, які будучи депутатами займали активну позицію, переставши бути депутатами знову ж таки продовжували займати активну громадську позицію, продовжували працювати, повторно ставали депутатами або не ставали, навіть ідучи в бізнес все одно цікавилися, допомагали іншим молодим людям вийти на належний рівень. Цілком впевнено кажу, що Вадим ефективно і якісно справлявся з тією функцією, яку він сам на себе колись поклав, з тією роботою, яку він робив. Результати ми й сьогодні бачимо: та ж «Молодіжна правда», інші проекти, які реалізовувалися УСМД свого часу, – на сьогодні вони були досить успішними, активними, тому й організація відома наразі в молодіжних колах, молодіжній політиці. Я думаю, що основні задачі, які ставив перед собою Вадим, він в основному виконав. Він залишається в організації, продовжує працювати, і я думаю, що разом у майбутньому ми зможемо ще на вищий рівень підняти організацію. Як людина досить-таки амбітна, цілеспрямована, з усіма якостями лідера, Вадим зумів створити організацію, очолити яку мені приємно і почесно.

Чи визначилися Ви вже з напрямами, за якими плануєте розвивати УСМД? Які нові стратегії управління застосовуватимете при цьому?

Безумовно, це обмін досвідом і навчання молодих депутатів. Плануємо запрошувати, наприклад, відомих людей і політологів для того, щоб наші депутати вчилися правильно себе вести саме в політичному житті; крім того, будуть лекції провідних українських економістів і,  можливо, зарубіжних, щоб молоді люди мали достатньо знань, оскільки не всі вони є економістами чи юристами. Запрошені спеціалісти професійно і доступно  зможуть пояснювати молодим депутатам основне зі своєї сторони, щоб ті робили менше помилок в своїй діяльності, щоб їхні дії були більш ефективними. Дуже хотілося, щоб ми мали тісніші контакти (я думаю, що так і буде) з нашими колегами і партнерами з інших країн. Насамперед це стосується країн СНД: вони близькі нам по духу і нам зрозуміліше їхнє законодавство, тим паче в них теж постійно відбуваються зміни, тому  буде корисно обмінятися з ними досвідом. Це стосується і країн Західної Європи, де наших  молодих колег хоч і набагато менше, оскільки, як правило, там значно старший вік депутатів всіх рівнів, але з ними теж хотілося б обмінятися досвідом і зрозуміти, як у них вирішуються справи у політиці, які в них ініціативи й рішення, як вони їх втілюють у життя, для того, щоб ми могли з часом застосовувати це в Україні. 

Які проекти УСМД Ви продовжуватимете розвивати? (наприклад, веб-сайт «Молодіжна правда»)

Сайт «Молодіжна правда», безумовно, надалі розвиватиметься, функціонуватиме, я думаю, що у нього є перспективи і є майбутнє. Тем більше, що Вадим Руденко дав згоду залишитися його шеф-редактором та допомагати колективу у виданні Інтернет-газети. Цілком можливо, що знову випускатимемо  друковане видання «Депутатський вісник», якщо все гаразд буде з фінансуванням і якщо він матиме успіх серед тих колег, які з нами знайомі і яким буде цікаво ділитися новинами з нами. Продовжуватимемо організовувати семінари для молодих депутатів, їхнє навчання, обмін досвідом за кордоном. Можливо, введемо практику відвідувати з членами УСМД сесії в різних регіонах для того, щоб наочно бачити і розуміти, як там це все відбувається, організовується, принаймні, зі свого боку зроблю все можливе, щоб наші депутати з інших регіонів могли побувати на сесії Київради, побачити, як це відбувається саме в Києві, у столиці.

Як Ви плануєте розширювати лави УСМД новими членами?

Якщо ми будемо ефективно працювати і в ЗМІ з’являтиметься частіше інформація про наші заходи та ініціативи, то молоді колеги не забаряться приєднатися до нас. Наприкінці 2008 – на початку 2009 року планується ряд заходів різними організаціями, де якраз будуть зібрані і сконцентровані молоді депутати, відповідно за рахунок нашої участі в таких заходах також будемо розширюватися.

А взагалі ми відкриті для всіх, незалежно від політичних поглядів, належності до різних політичних сил та партій, готові до співпраці з усіма, якщо людям близькі наші засади не лише на словах, якщо насправді молоді депутати прагнуть, скажімо, зробити щось корисне саме для молоді, для вирішення найактуальніших на сьогодні молодіжних проблем.

Що Ви скажете про дисципліну молодих депутатів на робочому місці?

Це залежить від кожної окремої людини. У Київраді було дуже багато негативних моментів, особливо на початку роботи. Я ж став депутатом не для того, щоб кулаками махати, піну з рота пускати, висловлюватись нецензурними словами в прямому ефірі, – у цьому  я не брав участі, ніхто мене не примушував (в тому числі і партійні боси) займатися тими речами, які невластиві для депутата. Як правило, більшість моїх колег є достатньо вихованими, щоб не дозволяти собі подібної поведінки. Я думаю, що якраз молодь повинна показувати приклад своїм старшим колегам. Якщо ми йдемо до цивілізованої Європи і вважаємо себе європейцями, якщо ми переконані в тому, що ми цивілізовані, виховані люди, то таких речей не можна допускати, оскільки насправді це великий сором.

У римському парламенті за умов мінімальних цивілізацій були певні правила, яких всі дотримувалися, незважаючи на те, що там до сенату входили винятково аристократи, тобто люди, які фактично були «над людьми» в Римі. У нас же, як правило, депутатський корпус складають люди, які досягли певного успіху, - і їх не красить подібна поведінка.

Ми закликатимемо своїх колег, щоб вони стали культурним прикладом для всіх депутатів, починаючи з Верховної Ради і закінчуючи сільськими радами. Якщо розібратися, то члени нашої організації і у Верховній Раді, і в місцевих радах не були помічені у надто активних, провокаційних діях, тому що вони, як правило, люди виховані, люди, які чогось уже досягли і знають, куди спрямувати свою енергію, крім того, що влаштовувати дуже непривабливі сцени в сесійних залах. 

Чим конкретно УСМД може допомогти молодим депутатам у професійній діяльності?

Це методична допомога, обмін досвідом, навчання. Можливо, ми випускатимемо методичні посібники, які допомагатимуть молодим депутатам, особливо, якщо людина зіштовхується з таким видом діяльності вперше. Зі сторони здається, що все просто на сесіях, та коли починаєш працювати безпосередньо, то насправді дуже важко.

Перший раз я став депутатом відразу Київради і відразу Головою постійної комісії. Мені  тоді була потрібна методична допомога, наприклад, для того, щоб правильно організувати роботу комісії, навчитися правильно спілкуватися з колегами-депутатами, оскільки вони були часто вдвічі старшими, а мені треба було зробити так, щоб вони приходили на засідання комісії, щоб вони працювали, приймали рішення.

Методичні матеріали допомагатимуть молодим депутатам розпочати свою роботу ефективно, а не звикати півроку-рік до того, як потрібно працювати.

Ваш девіз?

Був колись дуже хороший фільм «Два капітани», там є одна дуже хороша фраза: «Боротись і шукати, знайти і не здаватись». Такого девізу і притримуюсь.

Ще на першому курсі була поставлена мета – досягти певного рівня у політиці. Депутатство – це вже певний досвід, досягнення, а зараз необхідно триматися, не здаватися, не падати нижче, працювати на своєму рівні для того, щоб навпаки рости.

Якими принципами Ви керуєтеся у своїй діяльності?

Перш за все, я намагаюся бути чесним з людьми, не обманювати їх. Якщо я можу чимось допомогти, то чесно про це кажу, якщо ж не можу цього зробити – теж повідомляю правду. Це дуже допомагає в майбутньому, коли людям немає чим дорікати тобі після того, як ти відповів чесно. Вони можуть дорікати через те, що ти чимось не допоміг або на щось не відгукнувся, але ніколи не скажуть, що ти їх обманув. Тому, перш за все, це чесність.

Друге – це порядність, яка має бути у всіх. Якби більшість була порядною, то ми б не спостерігали бійок в різних радах.

І найголовніше – велике бажання працювати. Дуже часто буває, що молоді люди, як і люди старшого покоління,  потрапивши на той чи інший рівень, вже заспокоюються, перестають активно працювати, тобто ми бачимо приклад, як молоді активні люди в суспільстві (ми їх часто бачимо з екранів телебачення, на вулицях, де вони спілкуються з людьми, намагаються працювати), потрапивши в ту чи іншу раду, зникають, ми перестаємо їх бачити, вони просто сидять на своєму місці, натискають кнопку і займаються винятково власними справами чи власним бізнесом, а громадську діяльність фактично припиняють. А дуже б хотілося, щоб люди, які приходять в депутатський корпус, розуміли, що їх вибрали інші люди для того, щоб вони ще краще, більш активніше і з більшими повноваженнями могли продовжувати свою громадську діяльність, в першу чергу, а не сприяти розширенню чи поліпшенню власного бізнесу.   

Інші публікації